Cтара пiсня «гарна»,
хоч зуби збирай. Почнiмо її спочатку! Поки остаточно не розколемо суспiльство i голови
одне одному.
Як вам таке кiно? Менi днями вже внадцяте
прислав хтось з ФБ-«друзiв», на чиїх
аватарках пiсля виборiв цнотливо свiтилося Порошенкове «дякую». Спочатку в
кадрi – квiтуче соняшникове поле, блакитне небо, красива Україна.
Потiм з екрана: «А ось такою вона буде за
президента Зеленського», i далi – дiти з роздутими вiд голоду животами, мерцi вздовж сiльських дорiг та iншi моторошнi картини Голодомору 1933-го.
Невибагливо й
зрозумiло – як цеглою в лоба. A головне – як «чарiвно» «покреативили», правда ж? I чого менi здавалося, що у Великоднiй час фанати все ще чинного, «ПОР’яднi християни», звичайно, згадають класичну
заповiдь – «не роби того iншим, чого не бажаєш, щоб робили тобi»? В нашому контекстi – не поширюй брехнi та ненавистi, не розсварюй ще бiльше й без того розсварений народ, не плюйся отрутою!
Менi – наївно! – сподiвалося, що могло б бути, наприклад, ось так:
Вибрали, порахували. Сховали до шафи валiдол, зрозумiвши, що життя продовжується.
Бо ми всi,
незалежно, хто як голосував, все одно залишилися громадянами однiєї держави. Тому разом – до роботи задля її кращого завтра!
Ага, як би ж
то...
Спочатку, одразу пiсля оголошення пiдсумкiв виборiв, порохоботи
поридали в солодкому, аж до гикавки, екстазi на тему занапащеної Неньки – в соцмережах та iншому Iнтернетi, в черзi до каси в супермаркетi чи по дорозi на
роботу в громадському транспортi. Спiймали патрiотичний оргазм. Потiм трохи оговталися i повернулися до улюбленої справи – закликати
прокльони на голови тих, хто не
з ними. Разом з побажаннями «чемодана-вокзалу-Московщини» та неминучого, на їхню думку, «дефолту вам у ср***». Вкотре повправлялися в
анти-семiтизмi (на тему етнiчного походження переможця виборiв). Ще раз спiймали патрiотичний оргазм. A далi – вже звичне, заяложене на адресу опонентiв – «зебiли», «зембованi», «зeпроданцi». Трошки розчинене пост-виборчою «свiжиною», як-от «секта 73%». Це – про «несвiдомих» бiльше половини країни, що голосували
за В.Зеленського.
Прикметно,
що чимало вчорашнiх
неприхильникiв все
ще чинного гаранта з виборчих таборiв
Ю.Тимошенко та нацiоналiстiв, котрi, як
виглядало, щиро бажали «дорогому» Петру Олексiйовичу
пошвидше опинитися на нарах, сьогоднi з тим
самим завзяттям перейняли порохоботськi мантри. Про здачу суверенiтету новообраним президентом вже
завтра i чореннi венесуельськi злиднi через пiвроку пiсля iнавгурацiї.
I нема тому кiнця-краю, нiби й не закiнчувалася президентська кампанiя. Зате вже розпочалася парламентська – судячи з нового
дев’ятого валу фейкiв, пiднятого вiрними порошенкiвцями.
Бо ж пропаганда – «важнєйшеє iз iскуств» на наших виборах. I якби «класик» чорно-пiарних технологiй Йозеф Гебельс сьогоднi був живий... Але яке там «був би»! Скурився би до скону
десь у кутку вiд лютих заздрощiв до порохоботських «талантiв» жерти «чужих» i роз’єднувати своїх. Не вiрите? Тодi спробуйте вiдшукати
10 розбiжностей мiж головними принципами Гебельсiвської
пропаганди та тiєї, що вiд штабiстiв
П.Порошенка. Добре, навiть 5
розбiжностей, бо 10 – то таки забагато. Але й п'яти теж не набереться!
Отже, мета пропаганди – опанувати
масами. Для її досягнення добрi будь-якi засоби. Це означає, що крiм правдивої, «бiлої» iнформацiї, треба тиражувати й «сiру», або ж напiв-правду, i чорну – себто вiдверту брехню. Адже, згiдно з «класиком», важлива не правда, а ефект. Тому брехня
має бути щонайбiльш нахабною – так швидше пошириться.
Дiяти ж пропаганда повинна не на
розум, а на почуття. А щоб в тих, кому її згодовують, не виникало сумнiву, «месиджi» мають бути примiтивними, без подробиць, на рiвнi
односкладового гасла, i кидатися
у вiчi. Тому що найбiльший ворог пропаганди – iнтелект. (Алаверди, «думайте»!)
Ще важливо: нескiнченно хвалити вождя й народ, постiйно пiдтримуючи високий градус пафосу й iстерiї. Також 24 години на добу повторювати пропагандистськi агiтки –
чим бiльше людей буде ними охоплено, тим важче iншим не пiддатися їхньому впливовi. Пiдносити
до небес досягнення керiвника, надто, якщо
вони незначнi, або їх взагалi нема. Працювати з технiчними новинками щодо поширення iнформацiї, вона повинна бити по мiзках з кожного кутка i безперебiйно.
Писанi цi засади ще в 30-х
минулого столiття. Успiшно втiленi пропагандистами П.Порошенка сьогоднi, продовжують в тому ж дусi i нiяк не можуть зупинитися. А варто – бо ж брехня й наклепи мають властивiсть повертатися бумерангом проти власних
творцiв.
Проте не
здивуюся, коли завтра менi покажуть
ще кiно вiд «Порохно-продакшн». Такого, скажiмо, змiсту: Зеленський – позашлюбний син Бiн Ладена. Далi – дуже «документальнi» зйомки, на яких наш новий виходить з
дверей Свiтового Торгiвельного центру за якусь годину до
теракту 9 вересня 2001-го року. Вираз обличчя в нього при цьому – пiдступний i хижий, як в якогось кривавого москаля. Потiм – бум! – i голос за кадром «Ти ТАКОГО
хочеш для України?!» А те, що виходив не з дверей котроїсь з веж-близнючок, а з
ресторану, скажiмо, i не в Нью-Йорку, а в Жмеринцi, i не 9-го вересня, а 30 березня та ще й 2003-го – не має значення. Пiпл все одно схаває.
Або ж iнший ролик, такий же «правдивий», з якого стає вiдомо, що
Зеленський ще в допубертатному вiцi згвалтував свою вчительку - української, звичайно, мови. Вона до того була невинною дiвчиною 46-ти рокiв... З того розпачу – нi, не наклала на себе руки, гiрше! – стала викладати росiйську.
Також можна
вигадати, як Зеленського колись вiдмазали за хабар вiд тюрми – за те, що спалив дощенту фабрику «Рошен» в Кривому
Розi. Або зi свiжого – що шашлики,
якi Вова недавно смажив на вiдпочинку в Туреччинi, насправдi були наколотi, i їх пiдвезли просто з
росiйського посольства.
Головне – не соромитися
i вигадувати найфантистичнiшi брехнi. А порохоботи
соромитися не будуть – хтось ще в цьому сумнiвається, коли парламентськi вибори - не за горами?
Те, що «основоположник» жанру Гебельс закiнчив дуже погано, порохо-пропагандерам, гадаю, вiдомо. Але це, на жаль, не зупиняє.
Тим часом з iсторiї знаємо: на тому мiсцi, де знайшли тлiннi Йозефовi рештки – пiсля його самогубства й спалення тiла головного iдеолога фашистiв – вiдтак збудували дитячий майданчик. Ось де креатив – на руїнах
пропаганди!
P.S. ДО УВАГИ ЧИТАЧIВ БЛОГУ ANGRY BIRD! Цей пост – один з останнiх, незабаром блог переїде на нову адресу: https://globlvillage.com/ Зустрiнемось у «свiтовому селi»!
