Хронiки (с)мутного часу (Частина 1)

Що буде в Українi та рештi свiту за президенства В.Зеленського.

Йшов якийсь-там рiк каденцiї головного жартiвника «95-го кварталу». За цей час гарант-приколiст встиг зробити для народу ну дуже багато. По-перше, зняв продовження кiна «Я, ти, вiн, вона». Це був серiал-довгограй «Ми – тебе, її, його, всiх вас». Показували у прайм-таймi по всiх каналах. Знiмали на кiностудiях Зеленського в Росiї, до яких сам Зеленський, звичайно, не мав жодного вiдношення – як чесний пацан i просто патрiот.

По-друге, зробив неслабкий внесок у розвиток українського парламентаризму. Оскiльки депутати та iншi чиновники – формально, як не крути - слуги народу, то усiм їм довелося термiново вступити до однойменної партiї Зеленського. Так в Українi виникла однопартiйна система. Бажаючих вступити до «Слуги народу» було так багато, що довелося запровадити для них особливий iспит: на вмiння виконувати команди «служи!», «принеси!», «голос!», «фас!», «дай!», «сидiти!». Оскiльки двi останнi команди нiхто з депутатiв виконувати не хотiв, то Верховна Рада розпустилася сама по собi. Набридлi усiм вибори бiльше не треба було проводити. Це допомогло державному бюджетовi, вiн почав наповнюватися. Ну, хоч таким чином.

Працювати у владi стало непрестижним, у високих кабiнетах тiльки вiтер свистiв. Громадяни України, що й ранiше на державу нiколи не розраховували, зi здоровим пофiгiзмом називали той протяг «вiтром змiн» i продовжували займатися своєю звичною справою – виживанням.

Сам же Володя Санич все ще продовжував писати свою передвиборчу програму. Для чого регулярно питав народ  Instagram’i, що йому далi робити.

Прогресивний стиль керiвництва Зеленського подобався не всiм. Зокрема, славне мiсто Коломия (Iвано-Франкiвська область), оголосило себе мiсцевiстю, де президентська влада недiйсна. Це було зроблено на знак протесту проти олiгарха Коломойського, духовного спонсора Зеленського. У мiстi вирiшили, що Коломойський повинен змiнити прiзвище, аби його спiвзвучнiстю не ганьбити назву «Коломия». А раптом хтось подумає, що Беня звiдти? То би був чистий встид захiднякам. Але олiгарх заново хреститися не захотiв, тож гоноровi гуцули проголосили себе Коломийським Незалежним Регiном, скорочено КНР. Хiд виявився вдалим – назву вподобали собi корейцi – пiвденнi, звичайно. В Коломиї вiдкрили консульство Кореї, в Карпати потекли iнвестицiї. Незабаром всi гуцули стали розїжджати на KIA, а корейцi – експортувати сало й мамалигу для нового виду сушi.

Тим часом, в Америцi теж вибрали нового президента. Кого саме – не так вже й важливо. Бо коли голосували, то до бюлетеня вписали графу «Аби не Трамп!». Той пункт зiбрав найбiльше симпатiй виборцiв, тож в Бiлому Домi по черзi господарювали щомiсяця то хтось з демократiв, то республiканець. Залежно вiд того, стiну на кордонi з Мексикою то розбирали, то будували знову. Так вирiшилася проблема створення нових робочих мiсць. Оскiльки українцям не звикати на чужих будовах горбатитися, то вони теж подалися на Техащину за довгим доларом – бо що було в тiй Українi робити? Як воно iсторично склалося, наша дiаспора знову непогано прижилася на чужинi – вздовж стiни вареничнi для мексиканських утiкачiв вiдкрили, грошi додому посилали...

Одне слово, файно собi жилося за Зеленського.

А як воно ще було – в ближчому випуску цього блогу, повертайтеся!

Iлюстрацiя з сайту http://veselahata.com/karikatury/nggallery/