Дeсять i не дуже розбiжностей мiж В.Зеленським i попередниками

У фаворита президентських перегонiв є достатньо спiльного з чинним гарантом, «ростовським бiженцем» В.Януковичем та вiдомим бджолярем В.Ющенком.

1.Зеленський vs Порошенко. Як i Петро Олексiйович, приходить до влади – точнiше, наразi до неї ще йде – на хвилi народного вiдчаю. Сприймається оптимiстичною альтернативою дiючому режиму, яким бiльшiсть розчарована. I в тому, й iншому випадку, оптимiзм прихильникiв нiчим не виправданий – п’ять рокiв тому ПОП теж не мiг похвалитися детально розписаним механiзмом повернення Криму та iнших виходiв з кризи. Але вiдсутнiсть конкретики тодi пробачили – бо час був тривожним. Не дивно, що тепер так само пробачають Зеленському; та й тривожностi зовсiм не поменшало, а навпаки.

Ще одна спiльнiсть: i ПОП, i ВОЗ – визнанi манiпулятори суспiльною свiдомiстю. Петро зумiв переконати громадськiсть, що вiн – це i є Україна, Володимир – що такий же класний, як кiношний президент Голобородько. Котра з манiпуляцiй небезпечнiша? Обидвi – гiршi i гикнуться тим, якi повiрили, ще не раз. За рахунок першої Петро успiшно розколов патрiотичнi сили в країнi. Друга може болiсно вилiзти боком її ж творцевi вже найближчим часом – коли неминучi Зе-невдачi на президентськiй посадi почнуть порiвнювати з вигаданими успiхами екранного героя.

Нарештi, обидвох кандидатiв не раз ловили на брехнi – стосовно бiзнесу в Росiї i не тiльки.

2. Зеленський vs Ющенко. У кожного – величезний кредит довiри (був у Ющенка), по сутi – незаслужений i не пiдтверджений попереднiми досягненнями в полiтицi.  

В обох випадках виборцi в першу чергу купилися на яскраве шоу – велично-красиве Помаранчевої революцiї i переважно вульгарнe вiд «95 кварталу». Виграли головнi актори видовищ.

Жоден не пройшов шляху серйозного партiйного будiвництва. Українцi традицiйно голосували за «хорошого хлопця», а не висуванця партiї, що  має тривалу iсторiю, в тому числi й перемог. Вважати об’єднання «Слуга народу» «партiєю» можуть хiба-що фанати кварталiвських жартiв, а хто сьогоднi пам'ятає про блок «Наша Україна»? Який навiть у свої кращi «помаранчевi» часи нагадував «злагодженiсть» рака, щуки та лебедя з вiдомої байки.

Ще одна схожiсть, трагiчна: i Ющенка, i Зеленського категорично не сприймає iнша частина виборцiв, компромiс не виглядає можливим. Поїздка Зеленського до Львова на початку кампанiї – то таке собi дежа-вю вiзиту Ющенка до Донецька теж ще в статусi кандидата в 2004-му. Вiдверта ворожiсть господарiв мiста i «ти тут чужий» прямим текстом. Вiктор Андрiйович потiм чимало говорив про необхiднiсть української iнтеграцiї Донецька, але далi розмов справа не зрушилася. Чим усе закiнчилося – вiдомо надто добре.

Аби порiвняння з Ющенком у згаданому контекстi не обернулося для Зеленського ще гiрше (хоча куди вже гiрше?), його штабовi ще вчора потрiбно було виробити чiткi й привабливi для опонентiв месиджi. Якi звучали б достатньо переконливо: Зеленський – виразник iнтересiв не лише росiйськомовних громадян. А самому Володимиру принаймнi вибачитись за хамськi кпини над заробiтчанами, захiдняками й Україною. Та ба, наразi продовжується вистава, а роботою з консолiдацiї розколеного суспiльства навiть не пахне.

3. Зеленський vs Янукович. Спiльне не лише те, що в кожного за плечима мaячить олiгархiчне спонсорство. Ментально – обидва дуже родом з радянського минулого. I тут не лише прихильнiсть до росiйського мас-культу, але й зверхнє – щоб не сказати «презирливе» – ставлення до традицiйних для українцiв цiнностей.

Проте є суттєва вiдмiннiсть, що вселяє сяку-таку надiю: Зеленський – дуже молодший вiд Януковича. А навчатися новому легше й ефективнiше все ж таки замолоду.

Ну, i за розум, нарештi, взятися – без приколiв.