Прокинувшись зранку, Аляксандр Григорич почувся дещо незвично. Шо-то било ня так... Па-пєршає, на тумбочцi поруч з лiжком, замiсть кефiру виробництва заводу «Вiтєбскоє молоко», в склянцi жовтiла незрозумiла рiдина. За кислуватим запахом Аляксандр визначив, що не сеча - але якого д'ябала хтось принiс огiрковий розсiл?
Па-другоє, в лiжку вiн був не сам - з-пiд ковдри «Алєся», подарунка пiнських текстильникiв, стирчала ще чиясь нога, неголена i - що геть кєпска! - немодельно коротка. «Вось тобє i на!» - Розчаровано подумав Аляксандр Григорич, якому подобалися високi дiвчата. «Oтак скоро i Владiмiра Владiмiрича «мiскай» виберуть! Може, хоч на твар пригожа?» Але пiд «Алєсєй» лежала зовсiм не чергова Алєся, хоч твар (обличчя) теж була знайома з ботоксом.
- Гета шо? - Здивувався Аляксандр Григорич. - Ви вчора готельний номер переплутали, чи я?
- Нiчого нiхто не переплутав, - вiдповiв Владiмiр Владiмiрич, задумливо чухаючи депiльований торс, офiцiйну еротичну мрiю росiйського жiноцтва. - Номер у нас один на двох, як належить - для молодих.
- Ну да, канєшно, якi там нашi годи! - Вимушено посмiхнувся Аляксандр Григорич i чомусь зашарiвся, як наречена. - Ви ж «молодих душею» мали на увазi? - I фальшиво замугикав собi пiд нiс: - «Молодость моя, Белоруссия»...
- Фiг тепер твоя! Бєл - наш!- Вiдрiзав Владiмiр Владiмiрич i додав: - A молодих - в розумiннi «тiлi-тiлi тєсто» -. Жених i... нєвєсть шо. Ну, i далi по тєксту. Одна сiм'я ми тепер, карочє.
Аляксандра Григорича пройняв моральний дискомфорт.
- Е-е... Гета... Таке єщо питаннє... Про спiльний кордон, валюту, митницю - да, домовлялися, але ж про «тiлi-тiлi» - не було такого в союзному договорi!
- Iхтамнєт! - Погодився партнер Аляксандра Григорича - стратегiчний, звичайно - i майже спiвчутливо зiтхнув: - Що, не памятаєш нiчого пiсля вчорашнього? На, хильни - новiтня розробка бiо-лабораторiї в Сколково, мiзки добре прочищає, правову свiдомiсть розширює. Не думай, не бояришник - I простягнув склянку з жовтою рiдиною.
Аляксандр Григорич, як завжди слухняно, зробив ковток. Cмакувало, як сеча, хоч ранiше нiколи її не куштував. Зате в головi одразу ж заГундявило:
- Вєнчаєцца раб бєзбожний Владiмiр рабу своєму колхозному Алякса-ааандру-уууу!..
Перед очима замерехтiли вогнi Грановитої палати в Кремлї, Краснознамьонний хор церковних хлочикiв в одностроях ГРУ дружно заревiв «Боже, царя хранi!», а Дiма Мєдвєд, похабно всмiхаючись, взявся тримати свiчку.
«Iнтеграцiя!» - Нарештi згадав президент дуже союзної республiки - i для певностi перехилив до дна. Плiвку тут же вiдмотало назад:
- Нє обєщался лi єсi другому? - Грiзно зблиснувши зiрочками на погонах, запитав о. Кiрiлл. - Западу окаянному нє давал лi?
Аляксандр Григорич хотiв вигукнути категоричне «нi!», але натомiсть нервово завовтузився:
- Ну, як не давав... Коли мiнськi угоди пiдписували - було, да. Меркель без черги до туалету пропустив. Ще примiщення там для них видiлив, ручку, папiр...
- Бумага всьо стєрпiт, забий! - Пiдбадьорив Владiмiр Владiмiрич. - Тим бiльше, туалетна. Хто би на тi угоди зважав!
- Отпускаєм тєбє! - Подобрiшав Кiрiлл. - I должок за газ скостiм - на свадєбку.
- Але тодi iнтеграцiя повинна бути ще глибшою! - Не забарився вставити п'ять копiйок Дiма Мєдвєд.
- Уррра! - Загримiв хор пiвчих ГРУшникiв. - I продовжив цинiчний стьоб: - Горька-ааа!
- Нє, нє, гари воно гаром, гетає наше кахання! - Обурився Аляксандр Григорич. - Куди вже глибшою? Я нє згодзєн!
- Атчєво ж нє годєн? - Здивувався батюшка в званнi полковника. - Ти, ясєн пєнь - нє Алiна, но для любвi по-русскi згодiшся!
- «По-русскi» - це як? - Не второпав Аляксандр Григорич, трохи нiяковiючи на згадку про недавно переглянутий в Iнтернетi фiльм виробництва Нiмеччини. В росiйському Iнтернетi, звичайно - бо в бiлоруському дулi такого подивишся.
- А вот так - хош, нє хош, кто тя спрашиваєт, но об'являю вас однiм государством! - Урочисто виголосив Кiрiлл.
- I назвемо це Благополучно Єдiная Фєдєрацiя! - Вигукнув Дiма. Вiн почав шкiритися ще похабнiше, принагiдно поплювавши на свiчку: - Скорочено - БлЄФ.
Аляксандр Григорич згадав усе i забився поглибше пiд «Алєсю». До нього нарештi дiйшло, що остаточно розпрощався з незалежним статусом.
Малюнок з сайту https://zapretno.info/
No comments:
Post a Comment